Калейдоскоп у кишені. Драббл 17
| По кімнаті неначе пройшовся ураган: книжки та відкриті зошити з незакінченим домашнім завданням лежали на підлозі; шматки надкушених ранкових бутербродів приклеїлись маслом до стін; якийсь одяг, котрий завжди просто валявся по стільцям, був всюди, навіть гардини, наче дикий виноград, прикрашали ремені та шкарпеткові гірлянди; люстра розхитувалась туди-сюди, наче маятник, а з-під ліжка боязко показував носа переляканий кіт. То були результати великого побоїща брата та сестри. А все через якусь нещасну шкарпетку, побачивши яку сестра закричала так, наче наступила на отруйну змію. Вона сказала, що терпіння закінчилось спочатку більш-менш спокійно, а потім перейшла у наступ та дістала телефон, погрожуючи брату щось там додати в інстаграм, якщо він не прибере тут негайно. На брата це не подіяло: він лише хмикнув та махнув рукою. Тоді сестра все-таки додала щось надто секретне та інтимне до інстаграму. Зразу після цього на крик зірвався вже брат. Зав’язалась бійка, яка тривала до тих пір, поки не прийшла мама і не дала на горіхи обом зразу. Маленька зелена шкарпетка лежала на своєму місці, точніше, зовсім не на своєму, а просто залишалась там, де була до бійки. Під строгим керівництвом матері в кімнаті знову запанувала чистота, але ось та шкарпетка продовжувала лежати посеред кімнати, наче клаптик трави раптово виріс посеред хати. Шкарпетку розбрату відмовились прибирати і син, і донька. Сказали, що у них принципи: донька, що не збирається кожного разу підтирати зад молодшому, а син заявив, що шкарпетку сама ж сестра і дістала, коли по якійсь причині полізла до чужого ящика. Коли ураган був готовий підійняти в повітря кімнату ще раз, мати спокійно підібрала шкарпетку та кинула її в комод. Перш ніж вийти да дозволити дітям знову змагатись в гостроті язиків, вона зупинилась на порозі та абсолютно рівно, але від того не менш страхітливо, попередила: — Ще раз і поїдете на все літо в село. І без телефонів. Кіт стрімголов кинувся за нею. Двері зачинились, в кімнаті можна було почути як тихо дзижчить комар. Сестра призналась, що нічого не кидала до інстаграму, а брат сказав, що то він кинув шкарпетку і забув прибрати. До завтрашнього вечора всі заживуть у мирі та злагоді. Тим часом нажахана шкарпетка, яка відчула себе найодинокішою шкарпеткою у світі, тремтіла, пригортаючись до своєї сестри-близнючки. — Я вже думала, що ти назавжди загубилась! — схвильовано говорила сестра, стараючись не видавати свого переживання, але виходило у неї не дуже правдоподібно. Зграя старих шкарпеток, деякі з яких були схожими вже на друшляк, тоскно спостерігали за сімейним возз’єднанням. У більшості з них вже не було ні брата, ні сестри, ні матері, ні коханої — вони були одинокими та дірявими. Такими бувають люди з раненими серцями. — Не хвилюйся, ти не втратиш мене! — скрізь сльози посміхалась інша сестра, не випускаючи із міцних обіймів свою «другу половинку». Діти давно вже спали, залишивши в минулому вечірні баталії та напевно вже готувались до ранкових. Ніхто із них навіть уявити собі не міг, що у комоді можуть розгоратись такі пристрасті! У комоді, де шкарпетки ведуть себе наче люди, тільки на відміну від людей дійсно цінують свою «другу половинку». Бо точно знають: іншої такої не існує, а якщо й існує, то в неї вже є за кого турбуватись. | |
|
| |
| : 197 | |
| : 0 | |