- Набридли! Скільки ж можна? - бурчала Лісанна собі під носа, стрімко вилітаючи з гільдії. - Я що, повинна бігати й приставати до всіх хлопців? Та вони мене швидше божевільною повважають і в дурку запхають. І будуть абсолютно праві. У-у-у! 

Дівчина так захопилася своєю образою, що не помітила, як налетіла на когось і ледь не збила з ніг. 

- Дивись куди йдеш. Так і носа розбити можна. - пролунав знайомий грубуватий голос. 

Блондинка підняла очі й побачила міцну фігуру, плащ, навушники та похмурий вираз обличчя Лексуса Дреяра. 

- Вибач. - усміхнулася йому Лісанна. - Так занурилася в свою образу, що навіть людей не бачу. 

- А що за образа? 

- Та як завжди... 

- ЛІСАННО!!! ТИ НЕГАЙНО ПОВИННА ЗНАЙТИ СОБІ ХЛОПА!!! 

Дівчина зашипіла, мов розлючена кішка, схопила Лексуса за руку і швидко потягнула вздовж вулиці подалі від деяких надто турботливих старших братів. 

- Мені тепер навіть цікаво стало чому це ти повинна негайно шукати собі хлопа. - хмикнув маг блискавок, чи то не помічаючи, чи то спеціально ігноруючи, що його кудись тягнуть. 

Та незабаром його все ж відпустили і почали розповідати своє горе. 

- Міражанна й Ельфман дуже стурбовані тим, що вони, та й більша частина гільдії, вже знайшли свою пару, а я й досі вільна. І змушують мене йти і шукати свою пару, а то я, мовляв, так і залишуся сама. Бісить просто! - злилась дівчина. - Наче це так просто! Інші дівчата знайшли свою пару геть за різних обставин! Це були випадковості! Ви-пад-ко-вос-ті! Якби Джубія не замочила рукав, то Нацу не побачив би мітки! Якби Люсі пішла на те завдання з кимось іншим, а не з Греєм, або взагалі не пішла, все могла скластися інакше! Якби Ельза не напилася і не почала дебоширити, то Міднайт не прийшов би! Якби...

- Коротше, я зрозумів. - перебив Штраус Лексус. - І згоден з тобою. Це не так то й просто - взяти й знайти свою істинну пару. Інакше б усі давним-давно ходили попаровані. А я от, наприклад, теж іще не знайшов свою пару. І дід мене цим і гризе щодня. Скоро лисину проїсть своїм ниттям, як він хоче онука. І не хоче чути, що поки я не знайду свою пару, ніяких онуків йому не бачити. 

- Ото ж бо! Хоч ти мене розумієш! А ще вони...

Два чарівники гільдії "Хвіст Феї" йшли по вулиці й жалілися один одному на дорогоцінних, але в деяких випадках геть сліпих та глухих родичів. 

Нарешті парочка зупинилася біля однієї помітної будівлі. 

- Ну добре, давай. Я сюди. - Дреяр-молодший цілком спокійно кивнув на бордель. 

- А ти впевнений, що в тебе все вийде? - скептично поглянула на нього Лісанна. - Я взагалі не розумію, чому їх ще не закрили з появою соулмейтів. Яке від них пуття? 

- На безриб'ї і рак риба. - знизав могутніми плечима Лексус. - Чоловікові не можна довго поститися, а то здоров'я похитнеться. А як не здоров'я, то нервова система. - підморгнувши наостанок, цей самий білобрисий чоловік сховався за дверима борделю. 

Маг перевтілення тільки головою похитала - всі чоловіки невиправні і думають тільки про одне. 

Та сміх сміхом, а треба би подумати що зараз робити. В гільдію до дорогих родичів вона повертатися категорично не хоче - знову почнуть свої нотації. Ні, вона любить своїх брата й сестру, але всього повинно бути в міру. І завдання вона не встигла взяти в поспіху, а то б давно вже була на вокзалі. Додому теж так рано не хочеться повертатися - що там робити самій? 

Блі-і-і-ін... 

Блондинка прихилилась до стовпа і міцно задумалася. Піти прогулятися по Фіору, чи що? Ні, самій нудно. 

Дівчина навіть якимось заздрісним поглядом провела парочку, що проходила повз. Ех, видно, праві Міра й Ельфі - знайшла б вона свою пару і не була б зараз сама. А то дивиться вона на всі ці щасливі парочки і... 

- Ти що, чекала на мене тут? - вивів її з роздумів усе той же Лексус. 

Дівчина ледь не підстрибнула на місці від несподіванки. 

- Тьху, налякав! Ото ще, дуже мені треба на тебе чекати. Задумалася просто. Не знаю що робити й куди йти. А ти чого так швидко?

Блондин махнув рукою. 

- Правду ти казала - давно час закрити ці притони. Пуття від них ніякого! Блін, хоч бери та влаштовуй полювання на свою пару. Чесне слово, як тільки знайду її - затягну до себе і ми нікуди не виліземо тиждень! 

Лісанна захихотіла. 

- Та-ак, не пощастило твоїй парі... - вона підійшла ближче до хлопця, але зачепилася ногою за кам'яний виступ і полетіла вниз. 

Та Лексус устиг спіймати її за руку і не дав упасти. Поставив на ноги і пробурчав: 

- Щось тебе сьогодні заносить... - і раптом завмер, уважно оглядаючи зап'ястя цієї самої руки. 

Лісанна стояла й не розуміла що відбувається. Поки раптом маг блискавок не розсміявся оглушливо, після чого несподівано закинув дівчину собі на плече і впевнено кудись закрокував. 

- Лексусе, ти що робиш? - запитала здивована Штраус. - Куди ти мене тягнеш? 

- Я щойно говорив тобі, що зроблю, коли знайду свою пару? 

- Так... 

- Так-от, я всього лише виконую свою обіцянку. - з цими словами Лексус Дреяр тицьнув їй під ніс своє зап'ястя з підозріло схожою на її міткою, соковито ляснув по дупі і закрокував далі ще швидше. А потім узагалі плюнув і зник у блискавках з абсолютно шокованою Лісанною Штраус на плечі. 

Здається, комусь не терпиться швидше перейти до практичної частини спілкування.