Український Фанфікшн
Головна » Статті » Оріджинали » Фанфіки про реально існуючих людей (RPF)

Може, я щось зроблю...

Алісса гортає стрічку новин в черговій соцмережі, іноді перериваючись на виконання завдань, даних кимось, а в будні ще й трикляте навчання . На фоні завжди музика, завжди різна та гучна. Так проходять майже всі дні життя дівчнки. Проте, іноді вдається вибратися з компанією погуляти… Але рано чи пізно вона, як дбайлива мати, відпускає “пташеняток” з гнізда, і вони, всі разом, летять і більше ніколи не повернуться до неї. Саме після схожих днів настає пік болю, точніше самотності...
І ось темна кімната, а в ній лиш Алісса та її демони. Дівчина заливається слізьми, але не дає жодному звуку вирватися назовні. Вона не пам’ятає коли в останнє плакала на взрид так, щоб її чули інші. Всі істерики зазвичай кінчались вислуховуванням проблем. Алісса була з того типу людей, котрі вислухають, пожаліють, дадуть пораду, що завжди працює, хоча спочатку це мав робити її співрозмовник. І іншим стає легко, а дівча сидить саме і розуміє, що вже стільки разів клялась нікого не слухати та не починати розповіді про свої проблеми. Проте виховання в сім’ї та наявність молодшої сестри зіграло свою роль в гартуванні такого характеру.
Тепер хочеться розказати про саму героїню. Їй 15 років, відміниця-олімпіадниця в навчанні, закінчила музичну школу та 9 класів. За професією хоче бути програмістом, хоча й не дуже освідченна в цьому плані, а дорослі радять йти на фізико-математичні напрямки. В сім’ї має батька, матір та сестру, і все вних добре, можна навіть сказати, що вони показова сім’я. З друзів “найкраща подруга” Ліза, яка настільки порядна, що іноді це неможливо терпіти, ще є нинішня компанія: Діма, Ян та Гліб. Діма спокійний та смішний, розумний, але йде після 9 класу, Ян дуже тихий і сором’язливий і, нажаль(шкода дівчині його), закоханий в Аліссу. А от Гліб кумедний і трошки “не від світу цього”. Але маючи спільний інтерес цей квартет зібрався докупи. Ще є одна дівчинка Аня, її Алісса вважає за божество, настільки чудове і прекрасне, що це почуття можна б було назвати коханням, але не варто. Аня в перших класах врятувала героїню від насмішок і ненависті деяких кадрів, що пізніше переросло в ігнорування всією школою, наче той принц на білому коні. Може тому в дівчини й виникли такі почуття до іншої. Але з часом їх спілкування переривається, та почуття...На цьому друзі закінчуються, далі йдуть лишень знайомі та приятелі.
Аліссу влаштовує таке її існування, але часом, вириваючись з наміцно зчиненої скриньки, демони самобічування та самотності, змушують переглядати самі тяжкі та печальні моменти буття. А виходять вони тоді, коли знаходиться ключик, що підходить до скриньки. Цим “ключиком” можебути як і сварка з батьками, друзями, так і розуміння того, що пташенята знову покидають гніздо. Хлопець в Дівчинки був, та то було не кохання, для неї точно, а скоріше експеремент, котрий закінчився скорим розривом. Багато чого обдуала Алісса після цього, та ще й почуття іншого хлопця, на які вона не могла відповісти взаїмністю, наштовхнули її на думку, що кохання - досі не пізнане почуття, і наврядчи дуже корисне. Це в собі дівчинка також ненавидить і по такій причині віддаляється від людей.
Ховаючи свої думки, почуття та переживання, вона виходить в світ, надягаючи маски пристойної дитини, вічливості, задоволення своїм життям та оточуючими людьми, хоча її воротить від деяких. Так і проходить день за днем, рік за роком. І стаючи старшою, Алісса не розуміє, що буде робити далі, їй потрібна порада така ж, які роздає вона сама. І при спробі хоч якось, хоч в когось добитися відповідей на свої запитання, регулярно отримує негатив в свою сторону. Тому з віком, маючи за плечима такий досвід, закривається для людей і ніколи не показує своє "я". Я котре зібрано з маленьких шматочків оточуючих "я", одночасно втрачаючи свої особисті якості. Це бісить і одночасно опечалює дівчинку. Час йде, пофігізм наростає...
"Хто ти є по життю?” - частенько запитують в Алісси, на що вона всміхаючись відповідає: “Нуууу, я ще не думала над таким серйозним питанням. Але напевно - людина”. А потім тихо ридаючи в пустій темній кімнаті розуміє: вона - лампчка. Так сомо заходить в компанію, збирає її разом, але на неї ніхто не дивитися, не бере до уваги, просто знає, що вона має бути. А потім в один момент дівча перегорає, світло закінчується, її викидають і не згадають більше, швидко замінять на когось іншого. Так, вона знає, що не одна така, і рано чи пізно все це скінчиться. І дівча знайде свій плафон, де світитеме вічно і де на неї дивитимуться і не боятимуться за свої очі. Але чи вона буде палати яскравіше сонця чи ледьпомітно, залежить від попереднього шляху. Алісса прекрасно розуміє: вона живе добре, багато хто страждає гірше, але для неї це вже "потолок", максимум. Їй так не вистачає розуміння і людей, своїх людей.
Виросла вона трішки раніше своїх однолітків, але все дізнавлась сама, їй майже не підказували. Тому в тяжких виборах дівчинка завжди надасть перевагу варіанту, що задовільнить оточуючих, але не її. Вона просто не знає, що краще для неї, ніхто не навчив правильно обирати. А мав? Можливо... Вона бажала, щоб дали принаймні найменшу підказку. Та виховання тих, що її ростили та впливали на дівча, цього не передбачало. Занадто розслаблене, егоїстичне та самодовільне покоління: їх навчили, їм допомогли, їм дали, але забули сказати, як зробити таке саме для їх нащадків.
Самогубство? Ні, не вихід для Алісси. Вона ще хочи жити, бачити та вчити щось нове, хоче передати та донести цей досвід до всіх - нехай не повторюють її помилок, та не змушують інших переживати це.
Але як? Якими словами передати? В свої 15 дівчинка цього не знає, хоча так прагне поскоріш розібратися. Та вже зараз може припустити: Потрібно звертати увагу на оточуючих, вислуховувати їх, та не забувати самим виговорюватись. Виховувати дітей правильно, не егоїстами, але егоїстичними, давати підказки, згадуючи ,як це робили ваші наставники, та свій власний пройдений шлях. А головне тим, хто сам таке переживає як вона, - не боятися, а йти і поговорити, може й з першої спроби не вийде, та життя велике.
А може героїню звати і не Алісса, і всі імена не ті... Та й не все сказано, що хотілось. Та й не буде ніколи озвучено. Просто немає таких, як вона, бо всі ми унікальні... Чорт...

Категорія: Фанфіки про реально існуючих людей (RPF) | Додав: Alissa_Shu (24.08.2017) | Автор: Алісска (ну я) :3
Переглядів: 91 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 3.3/3
Всього коментарів: 4
4  
воу воу
бета потрібна вам, однозначно
до самого фіка у мене також багато претензій
я так розумію, це автобіографічна сторі? юнацький максималізм у всій красі, хах. не скажу, що геть погано все, але мінусів є достатньо.
упустим максималізм і всі його прояви в роботі. я не зрозумів, яку думку ви хотіли донести до читача?
написано сумбурно, деякі фрази так сформульовані, що важко вловити їх сенс.

Цитата
"Хто ти є по життю?” - частенько запитують в Алісси, на що вона всміхаючись відповідає: “Нуууу, я ще не думала над таким серйозним питанням. Але напевно - людина”
навряд у підлітка на повному серйозі таке питатимуть. це як спитати у 12-річного "а яка твоя мета у житті?". дехто і в 20 не знає, а тут дитина ще геть.
та і відповідь ще дивніша. людина? це як: "моя мета - жити".

Цитата
Тепер хочеться розказати про саму героїню.
ой як заїжджено звучить. так само, як "привіт, мене звуть таня" на початку фіка або "її ранок почався з огидного звуку будильника". такі фрази рівняють історію з бульварним чтивом. їх треба уникати.
і до чого було про її друзів розповідати? вони роль тут ніяку не грають, абсолютно. можна уло просто згадати, що у гг є такі то друзі, без імен і тим паче короткої біографії.

Цитата
Виросла вона трішки раніше своїх однолітків, але все дізнавлась сама, їй майже не підказували.
 по-перше як вона взнала, що виросла? про що дізналась? підказували в чому?

Цитата
Вона ще хочи жити, бачити та вчити щось нове, хоче передати та донести цей досвід до всіх - нехай не повторюють її помилок, та не змушують інших переживати це.
яких помилок? який досвід?
текст сумбурний, скупий на описи та почуття. сухо і образи не живі. здається, ніби всі почуття героїні перебільшені. є недоречні моменти, такі, як з друзями.
вам варто працювати над собою. більше пишіть та читайте, слухайте критику. заведіть бету! і пишіть у ворді, він елементарні помарки помагає помітити.

взагалі писати фіки на основі пережитого, а не про видуманих персонажів, важко. тому що читач не в курсі, яка ви людина, як ви живете, яке у вас оточення. потрібна майстерність, аби зуміти зачепити читача свїми переживаннями, і при цьому не нагружати його деталями з вашого життя.
тренуйтесь, прокачуйте свої навички, і ваші роботи будуть підкорювати серця людей.
успіху і дякую за увагу.

3  
Непогано написано. Талант у вас явно є. Тільки над помилками треба попрацювати.

2  
Чого ж немає? У мене, наприклад, дуже схожа історія.

0
1  
Вітаю! У мене є до вас кілька зауважень. По-перше, шапка оформлюється у стовпчик, а не в рядок. От як показано у зразку: http://fanf-book.at.ua/forum/12-17-1. Виправте, будь ласка. По-друге, перечитайте, будь ласка, текст вашої роботи і виправте, за можливості, помилки. Якщо ви не можете цього зробити або не маєте часу, до вашої уваги анкета бет/гамм: http://fanf-book.at.ua/forum/12-19-1. Всього вам найкращого.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]