Лінкін Парк та ходячі мерці. Частина 2
| Студія звукозапису знаходилася на десятому поверсі. Щоб дістатися сходів, потрібно було пройти по коридору з купою небезпеки – працівники сусіднього офісу вже перетворилися в ходячих. - Ну що, хлопці? Вирішимо, хто піде за сокирою? – сказав Фенікс. Він обережно підійшов до вікна і тихенько просунув пальці крізь занавіску. У кімнату проник промінь світла. - Обережно, чувак. Хрін його зна, може вони і по стінах лазити вміють. – Джо підірвався до нього і заглянув у щілину. Небо було хмарним, ластівки літали низько біля будівель. Птахи постійно перечіплювались за дроти і вдарялися об цегляні стіни та вікна. Деякі з них падали приглушені додолу. Вдалині, біля торгівельного центру височів стовп густого чорного диму. Сусідні будинки повільно обвалювалися, в один з них наполовину заїхав танк. Автівки на дорогах утворювали величезну затору. Вони були розчавлені, побиті та покинуті власниками. Біля них поодиноко лежали трупи людей. Деяким з них стріляли в потилицю і вони попадали на живіт, інші ж мали обгризане та покусане тіло без кінцівок і, навіть, голови. Посеред цього безладу ходили вони. Ці жахливі створіння були всюди – на парковці, дорозі, у забарикадованих магазинах. Когось зачинили на балконі і вони або сліпо билися об скло, або перечіплювалися через бортик і необережно падали на асфальт. - А щоб його. – прошепотів Джо Фенікс обережно потягнувся та привідчинив вікно. - Я пропоную тягнути соломинку. Йти потрібно трьом, бо ми всі шестеро можемо наробити забагато шуму. – Майк взяв шматок бургера зі столика і поклав його до рота, - Роб, подай соломинки. Хлопець взяв соломинки та ножиці, три з них він розрізав наполовину. Потім він їх перемішав пальцями за спиною і витягнув руку вперед. - Обирайте! – рішуче прошепотів Майк. Вони напружено почали обирати свої ролі, як ззовні пролунав проймаючий плескаючий звук. - Вертоліт! – з надією зітхнув Бред… | |
|
| |
| : 363 | | |
| : 0 | |