Лінкін Парк та ходячі мерці. Частина 1
| Вони зачинилися у своїй студії. Світло згасло, а телефони не працювали. Честер з нервів дістав пачку цигарок і запалив одну. - Хлопці, будете? – запитав він у гурту. - Враховуючи, що це, може, остання цигарка у нашому житті – то не відмовлюся. – промовив Майк. Він витягнув ще одну і кинув коробочку на стіл з чашками. Фенікс, Роб, Джо і Бред зробили те саме. Сивий їдкий дим заповнив пультову кімнату і постаті шести хлопців повністю зникли за тютюновою завісою. Тривала 15-ти хвилинна мовчанка. - Чуваки, то що ж будемо робити? - почав розмову Джо. - Ага, справи кепські. – Бред піднявся з дивану, щоб розім’яти ноги, - Бачили, як прибиральника роздерли на шматки? І це лише п’ятеро ходячих. А на дворі їх не менше сотні. Фенікс потягнувся за холодною кавою у чашці і великими ковтками спустошив її. - Логічно було б мати чим відбиватися від них. – рішуче мовив він. – Потрібна хоч якась зброя. Сокира чи лопата. - А машина? – Майк дістав ще одну цигарку. – І головне? КУДИ нам далі їхати? - І ЩО робити, як жити з цим всім? – розхвилювався Честер. Майк зробив сильну затяжку і видихнув. - Чез, не час для філософії. Варто зайнятися насущними справами. Ти ще раз перекури і розслабся. Дійсно, потрібно знайти якусь зброю і подумати де знайти їжу. Кілька бургерів і піци ненадовго вистачить на шестеро мужиків. - Можна тихенько пройти на сходи і дістатися пожежної шафки. – задумливо сказав Бред. Там є сокира і пісочна лопатка. - Чудова ідея. Нам правда більше немає з чого обирати. – Фенікс встав і підійшов до вікна. –Нам варто відкрити вікно, бо скоро не буде чим дихати. - Тільки обережно, щоб не було помітно – різко обірвав його Джо. Роб мовчи сидів на стільці і оглядав кімнату, друзів. За весь цей час він не сказав ані слова. - Друже, не мовчи скажи хоч щось – штовхнув його у плече Честер. – Зараз не час поринати у себе. - Я не поринаю, я думаю. Я думаю як прослизнути до пожежної шафки… | |
|
| |
| : 372 | | |
| : 0 | |