кул сторіз фор Бек)))) або не кул)))) день 80 - Пропажа
| Хансоль приготував тайську нямку і чесно чекав одну тайську няху, щоб той зацінив левак кулінарних здібностей старшого. Нарешті НСТішки вернулися і Соль вирішив зустріти Тена із загадковим виразом обличчя. Так, всі виходять, ага, стаф теж. Ем, а де Тен? Пацики, що з вашими обличчями? Тейон вертається в автобус, перевіряє сидіння, багажник, гарланить на весь район що ценесмішноЧіттапон, але Тена далі нема. — Здається, ми його загубили... — Як загубили???? — Так виглядає... Тотальний шок. Всі дзвонять, але менший не бере слухавки. — Такс, спокійно, — Джонні намагається щось вияснити — де ви його востаннє бачили? — Ем... Тусувався з нами... — Тейон, ти — труп, — Соль дуже уважно дивиться на Те. — Блін, альо, думаєш, я не переживаю? Фак, він ходив за водичкою... Тейон нічого більше не може згадати. — Ми довший час чекали і там кожен лазив, куди міг, — Джехьон теж перебирає в пам*яті ВСЕ. — Джехьон, ти — труп, - Хансоль злий. — Надіюся, він не попав в руки сасенкам... — голос Теіля звучить якось... — Теіль, ти... — Соль!!! Давай краще поїдем назад, в концертний хол, — Джонні повертається, — Марк! — Я — труп... — в малого від страху очі стали нереально величезні. — Кхем, ні, лишайся тут і будь на зв*язку. В автобусі всі судорожно намагалися згадати хоч якісь деталі, але марно. Хансоль їхав тихо. І від цього всім робилося нереально страшно. Нарешті вони добралися до місця, де був виступ. Всі почали бігати по можливих і неможливих закутках, гукати по імені, не перестаючи дзвонити. В Хансоля було враження, що серце стукає голосніше, ніж всі звуки навколо. Де він може бути, цей малий???? Соль пробіг всі поверхи, заглядав скрізь, де тільки міг, але Тена не було ніде. Тяжко дихаючи і з важким серцем, він пішов за куліси, щоб знайти хоча б щось. Тихо. Пусто. Нікого. Тен... Де шукати? Куди йти? Соль впав на коліна і сперся рукою об підлогу, дивлячись в нікуди. В голові гуло. Серце далі відбивало страшні ритми. Аж раптом він побачив кусок кеда. На чиїсь нозі. Не вірячи очам, Хансоль встав і тихенько пішов вперед, бо нога звисала з дивана. Більш нічого не було видно, тому що той, хто лежав внизу, був прикиданий великими банерами з паперу і тканини. В якись момент Соль зірвався і побіг. Як в тумані він почав швидко скидати банери як-небудь, куди-небудь. Йому страшно було побачити обличчя... Ні... Ні. Ні! Тен. Із закритими очима. Ніякого руху. Ох... Хансоль схопив Тена і почав трусити щосили. Паніка. — А? Пхе! Шо???? и! пфмвхпф... — Тен зірвався і сонними очима витріщився на старшого, — Хансоль??? Ом... Він безпорадно кліпав, намагаючись зрозуміти, що сталося. Потім плямкнув разок. — А що ти тут робиш? Тебе пропустили? Малий далі кліпав очима, а Соль повіііільно потянувся до нього рукою: — Тен? — Що з тобою.... Ти мене лякаєш... Ай! Пофік, що воно там кричить чи фиркає, Хансолька обняв кроху міцно, як тільки міг і мало не ридав від щастя... То він просто приліг... І заснув... Ахахахах... Гииии.... Заснув.... Тен марно махав руками і щось там пригрожував, поки до корейця не дойшло на всі 100%, щомале в безпеці, він жамкав його детількидісталируці. *** — То ВСІ його шукають, а ВОНО спить, значить, — Джонні дуже уважно дивиться на Тена. Той, що Тен робить паузу в жуванні і схиляє голову: — Вибаште... Весь писок забитий хавкою, яку Соль з ложки напихає в меншого. Сперечатися марно — того ненормального взагалі краще не чіпати. Тен чемно жує під пристальним поглядом ВСІХ Рукісів. Нє, їсти їм не хочеться, вони просто раді його бачити. — Шоооооль, — Тен ледве справляється з попередньою ложкою, як вже готова наступна порція. — Натяк зрозумів, такс, пацики, то нелегко хавати, коли ВСІ дивляться! — Думаю, він мав на увазі, що фізично не справляється з твоєю турботою. А, ок. Блін, виходжу, — Джонні теж вирішує, що таки краще вийти. Коли двері нарешті закриваються і таєць дожовує, він підсовується ближче і несміливо заглядає в обличчя старшому. Хансоль занятий тим, що загортає кусочок м*яса в лист салату. Тен підсовується ще ближче. Тепер він безвідривно дивиться в очі Хансолю: — Чуєш? - зовсім тихеньким голосом. Хансоль повертається до нього і Тену стає ніяково, - Ти дуже переживав... Е... Той... Я не хотів... Я не знаю, як так вийшло... І всі переживали. Але ти... Я ледве впізнав тебе, коли прокинувся... Вибач, вибач, вибач... Тен схиляє голову. — Таааааак, ти, - а от голос Сольки звучить впевнено і спокійно, — підняв свою мумку і відкрив дзьоба. Ага, отак. Молодець. А тепер жуй. Активніше. Ага, отако. А то говорить і говорить. Знаєш, скільки я то готував? Хансоль усміхається, легко і невимушено: — Ще кусочок? Тен схвально махає головою, але сльози котяться градом і він нічого не може зробити. Все дуже смачно, а він навіть не може подякувати. — Оооооййййй, мєлкє, ти чого? Хансолька пригортає цей клубок, повний розкаяння, до себе і чмокає його в носа. Потім забирає пару прядок волосся з лоба і чмокає ще. — Всі живі і здорові. При закиданні дивану банерами ні одна мала кругла мордяка не постраждала. Вона просто спала. А значить, все окей. ... ... ... — Хансоль, я так сильно люблю тебе. : https://vk.com/friday_cookies_dp | |
|
| |
| : 297 | | |
| : 0 | |