кул сторіз фор Бек)))) або не кул)))) день 58 - Коли Тен злиться
| Коли Тен злиться, в нього стає такий цікавий погляд, надута мордочка і легенько стиснуті губки. Це настільки мило, що Хансоль ледве стримується, аби не хіхікнути чи не щипнути малого. І, якщо чесно, то він рідко стримується, кароч. Після такого — ноусекс пару днів, бо його зайчик вміє всім своїм видом показати НАСКІЛЬКИ сильно він ображений і тому, Хансоль чесно тримає дистанцію. Зазвичай, Тен здається після того, як Солька пускає в хід свої шикарні руці, цьоміки, шепотіння на вушко вночі. Меншенький мужньо тримається до останнього, але Хансоль не лишає йому шансів і Тена видає важке дихання, легенький стогін або він і сам розвертається до старшого, коли сил стримуватися не лишається зовсім. Цього разу все сірьозно. І то капець як. І тому ноусекс вже 3 день підряд. Соль там щось пробував, але ні ні ні. Ні. Але бувають вечори... Коли так хочеться... Тепла... І коли Соль завалюється в кімнату, то застукує Тена за дуже цікавим заняттям... В Тена шок. Йому так соромно, що він готовий провалитися крізь землю... Але все що він може, це опустити голову і закрити очі, червоніючи кручє будь-якого буряка. Він застигає на місці. Через пару секунд, він відчуває, як по його скулах проводять пальцем, потім по губах, потім тицяють по носі. Тен несміливо відкриває очі. Хансоль дивиться на нього і усміхається найнаглішою з усіх своїх усмішок. Ну, сам заслужив... Він притискає Тена до стіни і облизується. Так повільно-повільно. Потім закусує губу, опускаючи погляд на Тенові губи. Меншенький не знає, як реагувати, він просто стоїть і дивиться на Хансоля. З кожним новим поглядом і доторком йому стає все менш і менш соромно і все більше хочеться Соля. Тут і вже. Але ні. Цього разу старший вирішує все інакше. Він опускається на коліна і Тена кидає в холод. — Ні, не треба! Він пробує відсунути Хансоля, хоч сама ідея... А , блін, ні, ні і ні! Це надто непристойно, він ще до такого не готовий! Хансоль піднімається і дивиться Тену в очі: — Справді? — Ага... — М, непереконливо. — Я ще на тебе ображений. — Оу, точно. Давай, ти тоді зараз відобразишся на пару хвилин, а завтра можеш знову зі мною не говорити. — Е... Хансоооооль, цей погляд... А ще старший проводить рукою кілька разів там так, що меншенького видає все, що тільки може його видати. З потрохами. Хансоль... Знов ця фірмова усмішка. Він прикладає палець до Тенових губ: — Тсссссс, слухай старших, зайчику. А тоді різко опускається на коліна: — Знаєш, мені тут краще видно, що тобі треба. Тен зараз задихнеться. Він не знає, що робити — чи відштовхунти Хансоля чи просити його про ще і ще, і сильніше... Він спирається на стіну, шумно хапаючи ротом повітря, потім пробує взяти Соля за волосся, інколи сам собі прикриває рот, не вірячи в те, чим він зараз займається. Хансолю справді краще видно, що треба меншому. Тому він старанно проходить кожен міліметр, нічого не упускаючи. Язиком. Губами. І Тен не витримує. Через пару секунд він сповзає по стіні в ці неймовірно майстерні ручки корейця і навіть не може нічого сказати. Таке враження, що він відключався. У вухах гуде, чи то їх взагалі заклало. Нарешті дихання хоч трохи відновлюється, як Хансоль легенько стискає щічки Тена так, що виходить няшна трубочка з губ: — Після того, що я сьогодні побачив, ти в мене будеш мати глибооооооокі запливи і відкатувати доооовгу програму, а то, як я бачу, енергії в тебе стільки, що за ручну роботу в одиночку взявся. Тен би і заперечив, але далі Соль просто цілує його ще довго-довго. *** Коли Хансоль прокидається, то бачить, що біля нього лежить щось, по вуха накрите ковдрою. Невідомо, чи воно дихає, бо, судячи по всьому, лежить так вже довго. — А, точно, ти ще ж на мене ображений. З-під ковдри чути неясне бурмотання. Хансоль тицяє пальцем в кудипопало. Через пару секунд звідти висовується кусок писочка, точніше, Соль може милуватися розкуйовдженим чубчиком, очицями, які дивляться куди-небудь абинеХансолювочі і носик. З того, що воно бубнить, старший може розрізнити кілька слів: — ... хмпфшвшвшвшвш... Ханшоль... фшфшфшфшпфмф... не цесно... Той, що ХанШоль легенько відсовує ковдрочку і тепер бачить ще й кохані губки. — Що ти там казав? — ... м... Соромно... Так соромно... Тен густо червоніє. Хансоль усміхається. Цього разу милою і спокійною усмішкою. Йому подобається знати, що Тен — тільки його — ніким не зіпсований, наївний і неймовірно милий. Тому він згрібає до себе всю цю кодру і все, що в неї закутано. : https://vk.com/friday_cookies_dp | |
|
| |
| : 461 | | |
| : 0 | |