Кохання серед цвіту азалій (четвертий розділ)

Ніч. Усі джерела світла були погашені й весь будинок огорнула темрява.
Лієн не спала. Вона дивилась у вікно на захмарене небо, на якому не було помітно й зірочки. Дерева в саду колихав вітерець.
Мун згадувала все, що було цього тижня, не помічаючи, що насправді найцікавіше для неї – це знайомство з Чон Хосоком.
Дівчина задрімала, але з царства сну її вирвав звук капель, які стікали по шибці. «Дощ ?» Вона знехочу розплющила очі.
Справді, вперше за довгий період небо напувало землю вологою. Декілька секунд, і невеличкий дощик перетворився в зливу, і цілий стовп води лився з хмар. Здавалось, наче небо віддало все, що стільки днів таїло в собі.
Лієн задоволено усміхнулась, загорнулась у простирадло і вже готувалась знову заснути, як...
- Сестра ! – швидко з гупотом забігла в кімнату Йунг. - Бог Сонця і Бог Вітрів послали нам дощ !
- Чую... – зіваючи сказала Лієн.
- Та ні, не спи, у нас, виявляється, дах протікає, допоможи...

Це була довга ніч. Лієн прокинулась пізніше, ніж зазвичай і від стуку в домі.
Вся сім’я вже проснулась. Батько ремонтував дах надворі, мати з Йунг закінчували приготування сніданку.
Лієн швидко зробила всі ранкові процедури, одягнулась і поспішила взятись за щоденні клопоти.
Після сніданку тато вирушив у свою майстерню, а мати давала настанови донькам:
- Сьогодні ввечері ми підемо на церемонію подяки богам, тому вечерю треба приготувати раніше. Лієн, піди поки розвішай сушитись мокрий після дощу одяг, а ми із сестрою розпочнемо готувати обід і вечерю.
- Гаразд, – дівчина слухняно пішла виконувати мамині слова.
Підхопивши велику миску з вологою білизною, Лієн вийшла з будинку.
Надворі було прохолодно, не лишилось і сліду від багатотижневої спеки. Уся природа наче ожила. Повітря здавалось неймовірно свіжим і чистим. Вологе листя на деревах похитувалось під подувом вітерця.
Земля була наче суха, вона спрагло випила усю воду, яку дало небо. Помітивши це,  сонцеволоска вступила в трави, серед них лежали пелюстки вишневого цвіту, які скинула з дерев злива.
Дівчина йшла до двох вишень, між якими була натягнута мотузка. Лієн поклала дерев’яну миску на землю й почала розвішувати одяг, тішившись зміні погоди.
Сонячне проміння, яке пробивалось крізь листву приємно лоскотало щоки й дівчина м’яко усміхнулась.
«Тепер святкування цвітіння азалії точно відбудеться, і він зможе це побачити..»

: Існуючі люди (RPF) | : Лінтябуйка (17.08.2019) | : Лінтябуйка
: 345 | : 2 | : 4.5/2
: 2
1   [Матеріал]
Непогано, але щось мені підказує, що ви витрачаєте мотивацію(. Розділи все менше, а помилок і русизмів все більше...

2   [Матеріал]
Справді..ну буду намагатись це виправляти. surprised


[ | ]