menu
person

15:17
Пути Крові
Автор/Перекладач: Богдана
Бета: Автор мене милостиво бетить самотужки
Фандом: Джоан Ролінґ «Гаррі Поттер»
Персонажі: Герміона Ґрейнджер/Реґулус Блек, Северус Снейп, Сіріус Блек, Гаррі Поттер, Ремус Люпин/Німфадора Тонкс, Нарциса Мелфой/Уолден Макнейр, багато оригінальних персонажів.
Рейтинг: R
Жанри: Романтика, Гумор, Фентезі, Екшн (Action), AU.
Попередження: ООС, ОЧП, ОЖП.
Дисклеймер: Всі права належать пані Джоан Ролінґ.
Статус: в процесі перекладання
Розмір: Максі
Розміщення на інших ресурсах: Уточнювати в автора або перекладача
Примітка: Я, Богдана, є перекладачем, посилання на оригінал: https://ficbook.net/readfic/1371645

Опис:
У Северуса Снейпа є дочка... Її ім'я - Герміона. Події відбуваються впродовж шостого року навчання у Гоґвортсі. Сісіус та Реґулус завдяки одному створінню, що покликане захищати рід Блеків, повертаються до світу живих. А кров чистокровок - не порожній звук. Майже кожний рід володіє своїми особливими талантами... Або прокляттями...


1. Про Сіріуса постскриптум

Гаррі зупинився перед старими облупленими дверима з перекошеною цифрою 7. Це були найстаріші двері на поверсі. Колись давно після своєї втечі з дому тут жив Сіріус. Ключ важко прокрутився в замку, Захисні чари миролюбно клацнули, і двері жалісно заскрипіли. Перед тим як зайти, Герміона машинально вирівняла перекошену цифру – звикла-бо наводити лад.
Повітря у квартирі було застояним. Двостулкові двері з заскленими вікнами вели у велику кімнату, де панувала червоняста напівтемрява. Ремус різким рухом розсунув важкі портьєри, розворушивши маленькі порошинки. Вони роєм зметнулися вгору, повні рішучості негайно розібратися з повітряним баламутом, але майже одразу безсило закрутилися у пориві вітру й шуму, що ввірвався крізь навстіж розчахнуті вікна.
- Сіріус любив міський шум, - сумно всміхнувся Люпин.
Герміона схвильовано зиркнула на Гаррі, але говорити нічого не стала – її друг вперто звинувачував в усьому себе і зараз його варто було ненадовго залишити наодинці зі собою. Гаррі зітхнув.
- Я так мало знав про нього. А тепер… уже, - він похилив голову.
Рон підбадьорливо поплескав його по плечу, на що Гаррі постарався видушити посмішку. Герміона, не в змозі дивитися на нього, відвернулася і стала оглядати вітальню. Кімната була умебльована доволі аскетично: великий червоний диван, крісло з торшером у кутку, книжковий стелаж, що розділяв кімнату на два відділи, в одному з яких пилюжився мотоцикл з відсутнім переднім колесом. Інструменти були розкидані поряд на прозорій цераті, заляпаній мастилом, на дивані лежала гітара з підписами – здавалося, господар вийшов на декілька хвилин до кухні заварити чаю.
Герміона підійшла до напівпорожнього стелажа, де валялося біля двох десятків гучних бестселерів тих років, включаючи маґлівські. Вона не без подиву розгорнула «Ловець у житі» Селінджера і прочитала напис «Моєму любому ґрифіндорцеві». Підпису не було. Очевидно, її подарувала одна з багатьох подружок – Герміоні завжди здавалося, що Сіріус був скажено популярним у школі.
Вона повернулася до стіни, що ледь чи не до стелі була обклеєна фотографіями. Мародери на них були ще зовсім молодими, на деяких – узагалі школярами. Герміона витріщилася на фото Люпина, зроблене у гоґвортській бібліотеці: вовкулака сидів над розгорнутою книгою, підперши голову долонею, і сором’язливо посміхався у камеру; на грудях блищав значок старости. Люпин був дуже симпатичним хлопчиком.
Герміона криво всміхнулася, побачивши фото Сіріуса в одній майці та старанно потертих джинсах – цілком зійде за фронтмена рок-гурту. Трохи вище висіла фотографія Сіріуса, що обіймався з невимовно красивою дівчиною. Вони стояли загорнені в один шарф, з ротів обох йшла пара, а на віях виблискували сніжинки. Вони повернулися одне до одного й коротко поцілувалися. Герміону вразила врода незнайомки і вона мимоволі стала шукати її на інших фотографіях, яких виявилася незліченна кількість: ось вони з Сіріусом скніють над книгами в бібліотеці, фехтують, одягнені у костюми піратів, корчать войовничі пики на чемпіонаті з квідичу, кружляють у танці й посміхаються на весіллі у Поттерів. Ця красуня була дівчиною Сіріуса либонь чи не до самого його ув’язнення!
Тонкс плюхнулася на диван, ледве не скинувши гітару:
- Ой!
Вона з винуватим виглядом взяла в руки інструмент і запитала в Люпина:
- Сіріус грав?
- Так, - посміхнувся Люпин. - І непогано співав.
Тонкс знову поглянула на гітару і прочитала вголос:
- Гультяєві від Золоторога: «Будь хорошим песиком і не гризи капці».
Ремус коротко засміявся.
- Після придбання цієї гітари ми всі написали йому побажання. Вийшло…по-мародерськи.
Тонкс посміхнулася і продовжила читати:
- «Сподіваюся дожити до того моменту, коли ти навчишся грамотно писати». Муні. «Не слухай їх і залишайся самим собою. Ти – сонце.» Лілі. «Будь серйознішим, хлопче. Досить поводитись як ідіот». Муді. «Поводься уже як ідіот, бо інакше це будеш не ти». З любов’ю, Талі.
Тонкс підвела голову.
- Хто така Талі?
Ремус помітно спохмурнів. Він звичним рухом запустив пальці у волосся і відкинув сивувате пасмо з лоба.
- Ну…колишня дівчина, - неохоче видавив він.
- Це вона? - Гаррі зняв зі стіни одну з фотографій Сіріуса з вродливою дівчиною.
- Так, - повів плечима Люпин. - Талія Стівенсон.
- Жартуєш? - захоплено вигукнула Тонкс. - Законодавиця британської моди? Власниця ательє Стівенсон на алеї Діаґон?!
- Виходить, що так, - скромно кивнув Ремус.
- І як… довго вони були разом? - дерев’яним голосом запитав Гаррі. - Тут уся стіна у їхніх фотках.
- Трохи довше трьох років, - напружено проказав Люпин. Здається, згадувати про другову дівчину йому не сильно хотілося. - Розлучилися приблизно за півроку до твого народження.
Гаррі помовчав.
- Так довго зустрічалися, - нарешті протягнув він. - І Сіріус мені нічого не розповідав про неї.
Люпин опустив очі.
- Вони негарно розійшлися.
Гаррі схрестив руки на грудях, очікуючи продовження. Ремус стенув плечима:
- Я не знаю подробиць. Вони постійно сварилися через дрібниці, усі ці три роки… А потім якась дрібниця раптом здалася Талії більшою за всі інші й вона поїхала у Францію. А може, тут доклали зусиль її батьки – вони Сіріуса терпіти не могли… Далі ще вся ця історія з Азкабаном почалася.
Гаррі скуйовдив неслухняне волосся.
- Виходить, вона повірила в його вину?
Ремус знову стенув плечима і тихо сказав:
- Знаючи її…скоріше ні, ніж так. Було в її ставленні до Сіріуса щось таке…на кшталт особливої віри у нього. Чи, може, відданості. Але й це не допомогло їм залишитися разом. Мені насправді важко судити – я її погано знав і ми мало спілкувалися. Вона не була в захваті від ґрифіндорців.
- Це як? - не зрозумів Гаррі.
Ремус широко всміхнувся:
- А так, що Сіріус усе життя крутив носом від факультету своїх предків, а на шостому курсі по вуха закохався у слизеринку.
- У слизеринку?! - охнув Рон.
Ремус ствердно кивнув.
- У найвродливішу серед усіх принцес, включно навіть із Нарцисою Блек. Хоча саму Талію власна краса чи то втомлювала, чи то дратувала.
- Чому? - здивувалася Герміона, щосили заздрячи.
- Очевидно, принцесами не хочуть бути лише принцеси, - весело брякнула Тонкс. - Гаразд, друзяки, пора відчалювати звідси.
Гаррі покинув квартиру свого хрещеного неохоче. Герміона, дивлячись на нього, уже вагалася, чи варто було приводити його сюди.
- Тепер у тебе є варіант житла до дня повноліття, - ляпнув Рон.
Герміона закотила очі. Який же Візлі безтактний бовдур!
- Міг би й змовчати! - прошипіла вона йому на вухо.
- А що я такого сказав? - поцікавився Рон, не потурбувавшись навіть стишити голос.
- Нічого розумного! - огризнулася Герміона і задріботіла вниз сходами.
У холі їй довелося зупинитися і зачекати на решту. Консьєржка підозріливо блимнула на неї очима і знову втупилася в телевізор – на п’ятому каналі передавали новини.
- Банда дебоширів здійснила напад на будинок посеред ночі, - тараторила новинарка.
«Банда дебоширів? - подумала Герміона. - Не здивуюся, якщо насправді це були смертежери». Останнім часом посіпаки Волдеморта нерідко нападали на маґлів, а маґлівські репортери, яким (Відділ зі збереження секретності/Комітет з вироблення доступних для маґлів версій[B1] ) надавав липові дані, завжди говорили про дебоширів і нещасні випадки.
На екрані телевізора раптово з’явився будинок батьків Герміони і серце стерпло десь унизу. Не може бути…
- Дебошири вдерлися в дім близько півночі. Подружжя Ґрейнджерів уже відпочивало…
В очах Герміоні потьмарилося…
Переглядів: 245 | Додав: ivahnenkobogdana | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]